Фінал та нагородження конкурсу дитячих малюнків «Я напишу листа»

Але хто були ці журі? Дітей оцінювали три професійні художниці: Ірина Шумейко, Оксана Бас з України та Ольга Черрнецька (Tóchi us LLC), українська художниця з США, а також журналістка та українська волонтерка у Болгарії Анастасія Симуха.

Одноголосна перемога з усіма найвищими балами була у роботи Катерини Коденко з Фастова, де вона зобразила переписку дитини з батьком у ЗСУ. Своєю думкою про роботи ділиться одна з членкинь журі:

"Дитячий конкурс відкрив перед журі дивовижну палітру світів, у яких лист перестає бути простою формою спілкування й перетворюється на маленьку подію — жест, пригоду, емоційний рух. Учасники виразно вирізняються мовою вибраної платформи, що стало перешкодою для нас при вибору номінованої роботи, адже кожна з них мала автентичну властивість: погляд, напруженням , щирість та бажання говорити. Знаковию та відкриттям для мене стала Аміна Коркач (м. Ірпінь), з роботами «Лист до подруги», «Лист портрет друга».

Стосовно першого фрагменту, композиція лаконічно сформована: аркуш паперу, злегка деформований, із нерівними лініями й невимушеним малюнком на поверхні. Але саме в цьому жесті — сутність роботи. Пом’ятість тут не випадкова; вона є сміливою, майже драматичною заявою про внутрішній рух думки. Дівчина подає зображення листа — вона виводить у матерію саму історію його народження. Пом’ятий аркуш працює як метафора хвилювання.

Це ніби слід перших спроб, коли слова не даються легко, коли кожне речення народжується після короткої боротьби з невпевненістю, особливою гостротою та чуттєвістю: тут є недитяча, а напроти - статично сформована внутрішня відвага та впевненність в образність вираження щире прагнення знайти правильний тон і водночас — абстрактне ототожнення, визнання того, що ідеальним лист не завжди буває. У структурі характерним є поєднання матеріальності жесту з образністю. Пом’ятість створює своєрідний рельєф емоцій, памʼяті, відчуття надіі, що буде все добре, нове, і все є формою моменту який я формую зараз. Малюнок і фактура співіснують, як два шари одного висловлювання. Невидимий текст листа відчувається майже фізично: він ніби дихає між згинами паперу. Одночасно визначається і прослідковується вектор — сміливість прийняти «недосконалість» як частину образу. Емоційний ефект роботи ніжний і концентрований. Вона створює атмосферу тиші перед зверненням — того моменту, коли є в наявності слова промовити щось важливе. Цей малюнок нагадує про унікальність першої спроби, про цінність щирості й про те, що творчість інколи починається саме з пом’ятих аркушів.

Друга номінована робота відкриває інший вимір теми. Тут дитина не обмежується символом листа — вона будує історію навколо нього. Адам, центральний персонаж, стає головним носієм емоції й дії. Наявність конкретного героя перетворює малюнок на маленький драматургічний простір, з послідовністю сюжету та схованого значення. У композиції відчутний рух, причому не зовнішній, а внутрішній: Адам перебуває у стані очікування, мріяння чи звернення. Його поза, вираз обличчя, деталі довкола — усе утворює скриптову структуру, у якій лист — головний мотив, але не єдиний сенс. Сам жест написання листа стає приводом для розкриття світу героя.

Обидві роботи стоять на різних полюсах однієї теми- це інтимність, хвилювання, перший крок до висловлення. Перша робота показує внутрішній рух думки, друга — зовнішній рух оповіді.

Перша фокусується на моменті перед словом, друга — на слові, яке вже звучить. Разом вони утворюють гармонічну дуальність конкурсу: щирість і сюжетність, тиша і дія, жест і історія. Обидві роботи демонструють високий рівень майстерності, чутливості до образу, символу та композиції. У цьому конкурсі вони по праву займають місце серед найяскравіших номінантів.

Чернецька Ольга