Час з дітьми у соціальному центрі у Києві.

Одного разу, нещодавно, ми разом із ними готували пиріжки з картоплею та капустою. Спочатку я сказала, що це будуть пиріжки з картоплею. А дівчата запитали: «А з капустою буде? Я обожнюю з капустою».

Світла цього часу, коли ми проводимо майстер-клас, зазвичай немає, але це нас не зупинило. У нас був невеличкий газовий балончик, газова походна пічка, я взяла сковорідку, зробила тісто на кефірі, приготувала пюре та натушила капусти з томатом. Ми разом робили пиріжки - кожен по одному з капусти, і один з картоплею, а потім я прямо на їхніх очах їх смажила. Звісно, для дітей це були найсмачніші пиріжки. Капусту вони попросили доїсти самостійно, без пиріжків, і були неймовірно задоволені. Так пахло домашніми пиріжечками, у яких найбільша кількість начинки. 

Втім, оскільки багато з них вперше мали справу з тістом (це стосувалося хлопчика), деякі зробили його надто твердим. Я звернула на це увагу і сказала, що це не велика помилка. Просто дитина має скуштувати свій пиріжок, а також спробувати пиріжок у дівчинки, яка створювала «без помилок» бо тісто відрізняється. З кожної неудачі треба робити висновок і не сварити дитину за це. І це стосується не тільки соціального центру. Головне, щоб дитина зрозуміла, що це лише один із варіантів. Він не є помилковим – лише іншим. І, дивлячись на те, який результат дитина хоче отримати, вона обирає свій варіант, навіть якщо інший кухар вважав би це помилкою.